Главная АвторыЖанрыО проекте
 
 

«Голубий Птах, названий син ірокезів», Анна Юрген

Найти другие книги автора/авторов: ,

 

 

 

 

 

Ліс був усюди ще з самого початку існування Землі. Він виник разом зЗемлею задовго до появи людини. Колись, у найдавнішу давнину, захотів Великий Духпомандрувати по світу, щоб оглянути своє творіння. Він послав білого птаха розбризкати по землі краплини води з небесних джерел. І скрізь, де падали краплини, виникали струмки таріки, що перетинали ліси, немов жилки кленовий листок. Тих країв, де немає ні лісу, ніводи, Великий Дух не відвідав. Але до цих країв не належала індійська земля, бо там ще насвітанку життя дерева росли так густо, як трава в преріях. Багато літ і зим пролинули над лісом. Індійці, які тут жили, не заважали його існуванню, щождо тварин, то без них лістакий же, як дерево без листя.

Та ось прийшли світлошкірі люди і залізними сокирами прорубали діркив зеленому шатрі лісу, спочатку маленькі і незначні, ледве помітні. З часом ці проруби ширилися, наче пожежа в преріях восени, і ліс почав утікати. Але білолиці гналися слідом заним, і дерева відступили до перших гірських пасом. Але й тут ліс не мав спокою: прийшликолоністи і погнали його далі, аж у долину Джуніати, що розкинулася між Аллеганськими таВілльськими горами.

Спочатку зникли індійці, а потім і тварини. Дерева відступали останніми. Але наша розповідь починається з часів, коли ще було далеко до їх повногозникнення, з першого року війни за підкорення Північної Америки, року 1755-го.

 

 

Георг прокинувся від оскаженілого уривчастого гавкання. Сонний, підвівся, пильно вдивляючись у півтемряву кімнати. В каміні догоряли дрова, і слабке світло від вогнювимальовувало на підлозі перед самим столом жовтувату тремтливу пляму. Там щось ворушилося.Хлопець враз пробудився. Та то ж Шнап, шпіц! Собака стояв з настовбурченою шерстю і гавкавна двері так, ніби за ними засів хтось чужий.

На якусь мить Шнап замовк. Георг почув, як у ліжку під стіною зашелестіла солома. Блиснув мерехтливий вогник: мати запалила свічку, приліпила її до черепка й поставила накам'яному карнизі каміна. Хлопець навпомацки шукав свої штани і збирався було щосьзапитати, але слова застряли у нього в горлі, бо від громового удару в двері затряслась усяхатина. Здавалося, хтось намагався вдрізки розтрощити дошки.

Зо страху хлопець кинувся в ліжко; напівоглушений, він почув, як поруч заплакавмаленький Петер, і опам'ятався. Так само починалось у Фольків і Шнайдерів! Георг швидкопритис братіка до соломи:

— Індійці! Тихо!

Він ще помітив, як охоплений жахом братік широко розкрив оченята і міцно стис губи.Потім почув голос матері:

— Георг, де батьків пістолет?

«На каміні!» хотів крикнути він, але подих перехопило, бо хата вдруге і втретєздригнулася від лютих ударів.

Хлопець метнувся до каміна, схопив з полички зброю, подав матері. Вона спокійноперевірила запал і попрямувала в суміжну кімнату. До неї примикав хлів, і звідти через люкможна було обстріляти хатні двері.

Спотикаючись, Георг пішов слідом за матір'ю.

— Стій тут із світлом! — Наказала мати, виходячи.

Георг слухняно взяв свічку. Вона дрібно тремтіла в його руці. У двері все частіше йчастіше били сокирою, і грім ударів змішувався з вигуками обох сестер: «Мамо, мамо!»

Хоч би вже швидше мати стріляла!

Гучний постріл з пістолета раптом перекрив увесь галас. Наче водоспад, прогримів той вибух у вухах хлопця. Приголомшений, він кинувся до матері, а вона швидко повернулася вхату і намагалася тепер підперти двері столом. Георг збагнув цей намір. Він теж схопився застіл, піднімав і підштовхував його, аж поки важка, може з центнер [1] , дошка не навалилася на двері. Зверху, на ніжки стола, щостирчали в кімнату, кинули ще й дві лави.

Мати знов узяла пістолет, зарядила його і звела курок. Так, тримаючи зброю в руці івесь час дивлячись на двері, вона завмерла біля каміна.

На стіні й на стелі вимальовувалися велетенські тіні від постатей, що застигли внапруженому чеканні.

Важка гнітюча мовчанка запанувала в дерев'яній хаті. Сестри перестали кричати, і знадвору не чути було ні звуку. Ця тиша здавалася смертельною загрозою, вона мучиластрашніше, ніж галаслива небезпека, яка щойно гатила в двері. Свічка ледве блимала взадушливому повітрі. Хвилини здавалися вічністю.

Різкий, короткий удар, що долинув з горища, примусив усіх здригнутися. Ніхто не встигсказати й слова, як ударило вдруге.

— Швидше на горище! Глянь, що там таке!

Хлопець подався до драбини, яка стояла в кутку, і спритно, мов кіт, видерся по ній.Під дахом було нестерпно жарко. В темряві нічого не можна було розглядіти. Пригнувшись,Георг обійшов низеньке горище. Через тоненьку щілинку між дранками в даху пробивалосясвітло. Щось тихенько потріскувало. Хлопця охопив невимовний жах. Він кинувся до драбини, не звертаючи уваги на балки, на які натикався головою, і закричав пронизливим голосом:

— Вогняна стріла! Дах горить!

За хвилину мати вже стояла під люком, простягаючи синові сокиру.

— Рубай дранки! Я подам тобі відра з водою.

З сокирою в руках Георг метнувся до того місця, де виднілася моторошна смужка світла,


Еще несколько книг в жанре «Приключения про индейцев»